Українська міфологія у скульптурах Анатолія Куща

Міфологія власного народу – спосіб пізнання істини, а родова логіка прокладає шляхи осягнення етнічного ідеалу.

Галина Лозко,

доктор філософських наук,

професор, народознавець і релігієзнавець,

член Національної спілки письменників України.

Творчий шлях народного художника України, академіка Академії мистецтв України Анатолія Куща – стрімкий, насичений і бурхливий. Енергія та повсякчасне творче горіння скульптора сприяли виникненню великого доробку, втіленого в пам’ятниках та пам’ятних знаках, у паркових скульптурах, рельєфах станковій та малій пластиці.

Велика серія скульптур Анатолія Куща «Коло Свароже» – результат багатолітньої праці художника. … Зрілий майстер взяв на себе відповідальність пристрасно, проте вдумливо, звернутись до витоків української етнічної культури, до колиски народного українського світогляду – православної язичницької віри.

Ідея, що Бог є Космосом, Абсолютом, втіленням безконечності, і що закони Божі – то космічні закони, яким люди для власної зручності надали різних імен, – дуже імпонує скульптору. Анатолій Кущ, як справжній дослідник, вивчає і відтворює народні уявлення про давньоукраїнських богів. Серією скульптур «Коло Свароже» він свідомо долучає глядача до давно забутих і замулених джерел національної культурної спадщини. Митець прагне вловити й, хоча б умовно. окреслити власною творчістю сигнали, пульсацію, риси ключових елементів витокової природньої культури українського етносу. … завдяки Анатолію Кущу тепер ми маємо образи цілого пантеону прадавніх богів: Сварога, Дажбога, Стрибога, Дани, Денниці, Приї, Лади, Перуна, Слави, Суденниці, Велеса…, створені уявою сучасного непересічного майстра. Невипадково народна пам’ять, в даному разі, як індивідуальний феномен, прокинулась в душі та вибухнула в творчості такого потужного зрілого художника. Анатолій Кущ своїм доробком будить колективну, суспільну пам’ять. …

Варто зауважити, що міфи давньої Греції такі само космогонічні, як і українські релігійні міфи, були створені пізніше за них, але стали набутком світової культури. Українські залишаються призабутими й досі. Але ж образність, глибина і поетичність українських міфів непересічні й у певному смислі неперевершені. Тому, пам’ятаючи народну мудрість про те, де є коріння, там виросте й гілля, – Анатолій Кущ переконаний, що орошене коріння української культури дасть сильну крону Дереву Життя українського народу.

Олеся Авраменко,

мистецтвознавець, арткритик,

Заслужений діяч мистецтв України,

куратор виставки «Коло Свароже».

Сварог

Один з найголовніших богів давньоукраїнського язичницького пантеону. Прабог, володар світу. Бог неба, заліза, ковальства і шлюбу. За народними уявленнями, навчив людей варити і кувати мідь та залізо, будувати домниці, кузні і т. ін. Викував першого плуга і першу шлюбну золоту обручку. Він має епітет прекраснорукий, тобто Бог-митець. Саме від цього образу походить український вислів «золоті руки», яким позначають майстрів якоїсь справи. Сварог є втіленням космічних першопочатків Світла, Вогню, Повітря (Ефіру), а також Батьком зодіакальних сузір’їв, які отримали імена Сварожичів (по батькові). Отже, Коло Свароже означає річне коло сузір’їв — тобто календар.

Дажбог

Український Бог літнього сонця, син Сварога, Дажбог – це животворче горіння в душі нації, він – Батько людського щастя, добра, блага, любові, Добростану і саме в цьому розумінні – багатства. Має прозоре для народного розуміння ім’я: даждь – «дай» і Бог – близьке до «багатство», тобто дослівно Даждьбог. У філософському розумінні Дажбог – той, що дає буття: дух і матерію, які є близнятами. Хоча Дажбог цілком пов’язаний з небом, сонцем, як син Сварога, він також є Богом земного достатку, що символізується врожаєм жита і пшениці. За своїм значенням і сонце, і дощ в рівній мірі впливають на врожай, тому в українській міфології поєднання двох начал – небесного вогню і небесної вологи – дарують життєдайні плоди і злаки.

Перун

Син Сварога. Володар блискавок і грому, покровитель воїнів. Він тотожний також грецькому Зевсові, частково римському Юпітерові, Перун виконує аналогічні функції – оберігає дружину на війні, завідує громом і блискавкою. В українській релігії Перун має божественно-природне походження і означає силу небесної енергетики (електрики), яку Сварог дає людям для посилення їхньої життєдіяльності. Перун на всіх наводить страх, бо б´є своїми вогненними стрілами, тобто громом, демонів, але може вдарити й злу людину, ось чому в нас, особливо в західних областях України, аж дотепер збереглося стародавнє прокляття: “Бодай тебе Перун побив!”.

ВЕЛЕС

Один з найважливіших Богів, який вважається Богом достатку, опікуном домашніх тварин. Крім того, Велес — опікун купецтва, торгівлі, покровитель мистецтва (Бог поезії та музики), як і римський Меркурій; Він, за твердженням міфологів, був не тільки охоронцем череди на землі, а й пастухом небесних стад, цебто хмар, і цим пов´язувався з Перуном. Вважають, що він з’явився у наших Предків у кам’яному віці, а найвищого статусу він набув у трипільську й післятрипільську добу. Велес – Бог таємничих знань, покровитель музики й поезії. Вчені вважають, що в основі слова: веле — великий, а також воля — повелитель. Веле — старослов’янське дуже, багато, сила (пор. велелюдний); або означає якість, достойність, красу і міць. Ім’я Велеса несе загальну ідею міцності і твердості. Велесу присвячувались окремі храми, де на жертовнику підтримувався вічний вогонь.

Дана

В українській міфології Богиня річок, води, дарувальниця дощу. Вважалося, що Дана прийшла у світ разом з Вогнем і світлом – це втілення жіночого першопочатку життя. Незрівнянна красуня, непорочна діва і мати всього живого, Богиня родючості. Збереження Води завжди дуже важливе, бо без неї немислиме життя людей. Воду слід шанувати, не засмічувати річок, криниць, джерел. Тому й Богиня Води мала неабияку пошану серед людей. Ім’ям Дана називають дівчаток, які народилися на свято Води, або в п’ятницю, яка є жіночим днем, присвяченим водним Богиням. У Русі-Україні з давніх-давен водну Богиню вшановували біля криниць, приносячи їй хліб, мед та рушники, а також запитували воду про майбутнє родів (слухаючи, як саме вона шумить у відповідь). Воду «запитували» не тільки біля криниць, а й біля річок, морів, чому є чимало писемних і фольклорних свідчень. Тим, хто серйозно замислюється над майбутнім, Богиня Дана реально дає змогу «почути» відповідь. Вода, за ведами, справді має якості: звуку, дотику, форми, смаку, а отже має «пам’ять» і здатність до передачі інформації. Треба тільки уважно її слухати. Так само, у води рік і морів кидають монети на знак вдячності за щасливе перебування в гарних місцях і з надією на повернення.

ЖИВА

Дослівно «та, що дає життя», втілення життєвої сили, що протистоїть смерті. Існує думка, що вона є дочкою Мокоші, іншим проявом Богині Лади, або супутницею Велеса. Та найчастіше її теологія подається як частина класичної жіночої Трійці: Жива — Мокоша — Марена, що відображає три вікові категорії: діва (дочка), жінка (мати), стариня (бабуся). Богиня Життя наділена потужною життєдайною енергією, дає силу вегетації рослинам, тваринам і роду людському, опікується річним сільськогосподарським циклом, врожаєм і достатком. Вона також тісно пов’язана з передбаченням людської долі, тому її символом є зозуля, яка «кує», скільки років житиме людина. За голосом зозулі навесні ворожили на довгий вік.

ЛЕЛЯ

Дочка Лади, покровителька вод, Богиня дівочого кохання. У рідновір’ї вважається богинею закоханих молодих пар, є джерелом любові для люблячих сердець. Леля виглядає, як молода, надзвичайно красива дівчина, прикрашена квітами, вінками і травами. Вона особливо прихильна до молодих дівчат, є їх заступницею і берегинею. Саме дівчата проводили обряди на її честь. Цикл весняних обрядів починався днем прильоту жайворонків – 9 березня (22 березня за новим стилем). Люди зустрічали птахів, виходячи на вершини пагорбів, розпалювали багаття, хлопці з дівчатами водили хороводи. Днем шанування Богині Лелі є 21 квітня (Красна Гора), коли Сонце-Дажбог входить в сузір’я Овна. Дівчата обирали найкрасивішу дівчину, яка грала роль самої богині, одягали її в найкращий одяг і водили хороводи. По обидва боки від неї ставилися підношення (хліб, молоко, сир, масло, сметана). Юнаки в цей день у горах та пагорбах розпалювали великі святкові багаття. Свою назву свято Богині Лелі, Червона гора, отримало саме завдяки тим обрядовим вогнищам, які розпалювалися юнаками. Іноді Лелю помилково, в парі з Матінкою Ладою, величають Рожаниця, що не зовсім відповідає дійсності. Леля не є Рожаниця в повному розумінні цього слова, тому що вона лише дає любов, а плоди цього кохання (народження) вже опікуються Ладою, Рожаницею і Макошею.

Мати слава

Богиня Мати Слава – Українська Покрова, уособлює героїчне жіноче начало, що є наснагою для воїнів усіх часів. У передхристиянські часи Богиня Мати Слава була у великій пошані у Предків українців. Свідченням тому — численні згадки про неї у Велесовій Книзі. Мати Слава — віща птиця, посланниця Богів, що співає воїнам «Пісню Ратну, а народу — Божественну славу; вона ж віщує майбутнє тим, хто вміє почути її таємну мову. Слава приходить до русичів як Віща Птиця, щоб надихнути на геройства і подвиги великі. Летить попереду війська, ведучи русичів до Перемоги, а після битви віщує про честь, могутність та подвиги героїв. Тим русичам, які за Правду і Віру загинули, вона дає напитися з Рогу Життя живої водиці й забирає їх у Сваргу, тому Мати Слава є шлях, за допомогою якого людина із звичайного стану в божественний переходить. От ми кажемо “СЛАВА Україні! Героям СЛАВА!” А що таке оте “СЛАВА” ? Це не та слава (відомість, популярність) що ми зараз маємо на увазі! Це Велика язичницька Богиня війни та перемоги; Матір слов’ян-русів, Богиня дітей; Матір Сонця; Богиня Ірію (раю) та вічного життя; герб війська слов’ян-русів «Ясуня, Ясна» (від укр. «яса» = «слава»). Як «Матір слов’ян-русів» має дуже широкі функції, характерні для Великих Богинь стародавніх релігій (на рівні функцій Іштар та Аматерасу). ЇЇ титул у вікінгів — Валькірія. Отже навіть самий фанатичний християнин, і противник язичництва – відсилає наших Героїв до язичницької Богині Слави, і прославляє язичницьких наших Предків! Бо ми українці! Слава Україні і Слава Героям!

Купала (Купало)

Бог літнього сонця І. Нечуй-Левицький у своєму дослідженні української міфології пояснює його назву так: «Ясні літні небесні зливи, сонце, блискавка й грім спільними силами ніби купають землю, даруючи їй найбільшу в час празника Купайла родючу силу, а може, й од того, що на празник Купайла люде купались у воді, віруючи в її чудову силу». Дослідники припускають, що назва Купайла близька до індоєвропейського «кипіти», «палати», «пристрасно бажати». Однак, нові дослідження довели, що назва Купало походить від давньоруського коло – круг, колесо, коловорот, або ж грецького polos – полюс, вісь обертання, поворотна точка. Свято Купайла ніби ділить рік на дві протилежні частини: теплу і холодну, світлу і темну, проростання рослин і збору врожаю.

Дивія

Прамати всесвіту, годувальниця світу – летить на яйце-райці і видавлює з соска молоко для Чумацького шляху.

ПРИЯ

Богиня родючості, кохання, шлюбу та сімейного благополуччя; дбайлива мати, заступниця та хранителька домашнього вогнища. Богиня весни, в її образі з’єдналися діва ясного сонця та небесна плодова хмара. Весною прекрасна богиня одружується з Громовиком, шле на землю плодові дощі, що оживляють природу.

Додола

Додола (Перуниця, Богиня-Блискавка) – Богиня підземних вод та чарів, а ще грози та Небесної Вологи. Богиня Діва-Додола стала дружиною Перуна. У міфах її згадують як вірну супутницю Бога Грози. Під час грози Перун посилає блискавки, а Додола – небесну вологу, необхідну для родючості землі. Крім того, Додолу шанують як одну з Богинь Літа, яка починається з першими грозами, та молодості. Особливо часто Богиня стає покровителькою молодих дівчат.

Денниця

Вранішня зоря, ступає по Місяцю, ледве торкаючись його пальцями ніг, збирає в тарілочку росу і дарує її людям.

ДІВАННА

– ніч. Богиня сну, спокійна і умиротворена, сидить на хамелеоні, на плечі — кажан.

Лісовик

Господар лісу і дрімучих хащ, покровитель лісових птахів і звірів. У народному уявленні, лісовик – втілення лісу, істота дуже могутня і практично всюдисуща, часто ворожа для людини. У його владі знаходиться не тільки ліс, а й багато важливих сторін людського буття. У переказах народу вигляд лісовика зазвичай схожий з людським. Часом образ лісовика зближувався з самим лісом: так, в деяких селищах вірили, що лісовий «весь в плямах» або «весь обріс мохом», «сопе – як ліс шумить», «схожий на корч», і взагалі зливається з лісом, лісовими тваринами і рослинністю. Він може змінювати свій вигляд, наприклад, йдучи по лісу, буває вище найвищого дерева, а йдучи по лузі – може зменшитися у багато разів і стати врівень з травою.

Нава та Чорнобог

НАВА – світ нереальний, не матеріальний, потойбічний та ЧОРНОБОГ – бог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння, марення, сну. Чорнобог вічно бореться з Білобогом, вони почергово перемагають один одного, і на землі від того змінюється день (літо) на ніч (зиму), і навпаки. У цій боротьбі (взаємодії) твориться життя.

Весна

Наші славні Пращури уявляли Її в образі краси і в юності , в образі ластівоньки, що приносила з собою весну. ВЕСНА – це молода гарна дівчина, Богиня кохання, любові та одруження. Тисячі літ тому праукраїнці обожнювали Природу, всі її явища. За народними уявленнями, весну приносять на крилах птахи. На щастя, в Україні збереглися відомості про кілька стародавніх пташиних свят: Лелечини (24 лютого), Ластівки (1 березня) та Сорочини (9 березня). Назва «сорочини» навряд чи походить від «сороки», тут криється, скоріше, магія числа 40. Існує досі стійке уявлення про 40 днів, які душа померлого мандрує до Вирію (Раю, на Луки Сварожі), так само, як і душа новонародженої дитини 40 днів (6 тижнів від пологів) адаптується, «вживається» в проявлений світ свого земного життя.

Цеця (Богиня Літа)

Зображувалася у вигляді дорідної гарної жінки, яка несе в руках соковиті плоди. Голова прикрашена вінком з пшеничного колосся. Пишно розквітає природа і люди намагаються опоетизувати її різними обрядодійствами. Унікальний дохристиянський древлянський обряд «Водіння Куста». Обряд, в якому брали участь лише дівчата та жінки, тривав три дні. Збирались у лісі, вибирали з порміж себе найвродливішу дівчину або жінку, пишно заквітчували у зелене вбрання, що нагадує живий кущ, яку й називали «Кустом» Голову прикрашали кількома віночками з квітів та листям клену. Після цього обрядовий гурт вирушав віншувати односельчан. Назустріч їм виходили з хати господарі, тримаючи на вишитому рушникові хліб, сіль та узвар. 21 червня у день Літнього сонцестояння відбувалося чарівне дійство на честь Бога шлюбу і земних радощів — Купайла. Місяць серпень у наших Предків називався Спасичем – місяцем подяки Богам Спасам за добрий урожай. Слово спас у цю пору означає порятунок від голоду взимку.

Осінь

бачимо тремтячою від холоду і граючою на струнах опадаючого листя. Проте ОСІНЬ багата на дари щедрої Матінки-Землі, якій, за давньою традицією, було прийнято складати подяку за добрий врожай. Тому ОСІНЬ має значимі народні звичаї і обряди. Так склався звичай найперше вшанувати Рожаниць — Ладу та її доньку Лелю, дні яких відзначається 8 та 9 вересня (знаменує початок Бабиного Літа). 1 жовтня святкується день Матінки-Землі, що має ще назву Покрови. Покривало або фата у всіх стародавніх народів вважалося весільним убором.

Зюзя (Зима)

Спляча Богиня зими. Велику частину зими Зюзя проводить в лісі, але іноді заходить до людей: попередити, що буде сувора зима, чимось допомогти, а то і просто заради того, щоб поїсти куті. ЗИМА має свої свята. У ніч з 2 на 3 січня – свято Різдва Богині Дани – Водосвяття. У народі збереглася віра: «Про що на Водосвяття помолишся, те й збудеться». 2 лютого — Стрітення (Громниця). Зима зустрічається з Весною. Молитви до Сонця, пiснi-замовляння про тепло. З цього дня вже починають закликати Весну, співати веснянки і писати писанки. Вшанування вcix язичницьких Богів, запалювання смолоскипів. Спостереження за погодою: яке буде Стрітення, така й Весна. 11 лютого — велике свято Велеса. Одягання у вивернуті кожухи, маски. Ватаги Велесових жерців (подібно до колядників) ходять вулицями, заходячи у двори, проголошують магiчнi замовляння для здоров’я домашніх тварин, заходять у стайні. Вшановується Велес (Волос) — Бог багатства, достатку й добробуту. 21–27 лютого — Колодій («Масляний тиждень»). Парубки обирають собі наречених. Магія родючості: неодруженим парубкам жінки прив’язують колодку (фалічний символ продовження роду). Обрядові страви цього тижня переважно молочно-масляні (вареники, пироги з сиром і сметаною, млинці та ін.).